Рецензії

Олег Брезгін. Сергій Дягілєв. М.: Молода гвардія, 2016. У серії «Життя чудових людей» вийшла чергова біографія Сергія Дягілєва – людини, чиї відкриття для мистецтва ХХ століття значили не менше, ніж відкриття Ейнштейна для науки.

Москва: архітектура радянського модернізму. 1955-1991. Довідник-путівник. М.: Гараж, 2016. Вигляд історичного міста постійно змінюється. Італійський архітектор і теоретик XX століття Альдо Россі писав, що «збереження середовища віддає свого роду міським натуралізмом».

На прохання «Горького» Кирило Мартинов згадує радянську пригодницьку повість, якою зачитувався в дитинстві: підлітки в роки Великої Вітчизняної війни відправляються на пошуки золота для Червоної Армії і в ході небезпечного пригоди зустрічають зачаїлися в печерах троцькістів, німецьких розвідників і шпигунів-капіталістів.

Для того щоб книга назавжди залишилася в памяті і стала частиною життєвого досвіду, необовязково братися за щось класичне, свіже або популярний — цікаві і по-справжньому важливі речі досить часто залишаються в тіні.

Рей Бредбері. Ми — теслі незримого собору. М.: Ексмо, 2016. Вийшов збірник невідомих оповідань Рея Бредбері «Ми — теслі незримого собору» у перекладі великого Арама Оганяна: знайомство з класиком навряд чи варто починати з цієї книги, але вона точно порадує тих, хто давно цікавиться творчістю Бредбері.

Для того щоб книга назавжди залишилася в памяті і стала частиною життєвого досвіду, необовязково братися за щось класичне, свіже або популярний — цікаві і по-справжньому важливі речі досить часто залишаються в тіні.

Михайло Піотровський. Для музеїв немає табу. 50 статей за 10 років. СПб: Арка, 2016. Збірник статей директора Ермітажу Михайла Піотровського — читання не саме захоплююче, але точно корисне.

У черговому випуску рубрики «Масова література, про яку насправді ніхто не знає» Анастасія Завозова, перекладачка романів Донни Тартт, розповідає про трехчастном романі Льва Гроссмана, схожому на «Гаррі Поттера» і «Хроніки Нарнії» і в той же час цілком самостійне.

Іван Ювачев. Щоденники. Збори в десяти книгах. Том 1 і 2. М.: Галєєв-Галерея, 2016. Я давно мрію написати документальну біографічну книгу про якому-небудь невідомому, непублічному людину, який жив в Росії в кінці XIX – початку ХХ століть.

На честь виходу останнього епізоду «Великий маленької брехні», одного з головних серіалів сезону, Анастасія Завозова розповідає про першоджерелі — романі-бестселері американки Ліани Моріарті — і про те, чому такі книги можуть нас навчити.

Багато люблять повертатися до давно прочитаним книгам, щоб освіжити враження, краще зрозуміти твір або згадати себе пять, десять і так далі років тому.

Для того щоб книга назавжди залишилася в памяті і стала частиною життєвого досвіду, необовязково братися за щось класичне, свіже або популярний — цікаві і по-справжньому важливі речі досить часто залишаються в тіні.

Юрій Коваль. Три повісті про Васю Куролесове. З коментарями Олега Лекманова, Романа Лейбова, Іллі Бернштейна. М.: Видавничий проект «А і Б», 2016. Випускаючи дитячу книгу з докладним історико-культурним коментарем, видавець або відразу виводить її за межі дитячого читання, або за замовчуванням ділить на дві відокремлені частини: власне текст, який будуть читати діти, і коментар до нього, який дістанеться батькам.

Олександр Гаррос. Неперекладна гра слів. М.: АСТ, Редакція Олени Шубіної, 2016 Важкий, в пятсот з гаком сторінок, тому названий по нарису, в якому журналіст і письменник Олександр Гаррос намагається розібратися, чому росіяни більше не пишуть світових бестселерів.

Двічі на місяць «Гіркий» публікує огляд новинок сучасної зарубіжної прози. У свіжому випуску — три романи за другу половину березня: переклад старої книги Енн Тайлер, новий Грем Свіфт з новелою про користь уяви і дебютний роман Ендрю Майкла Харві в жанрі дуже страшної казки для дорослих.

Д. Д. Шостакович: pro et contra, антологія. СПб.: Видавництво РХГА, 2016. Товстезний, 800-сторінковий цегла статей і документів, повязаних з Шостаковичем, вийшов незабаром після «Шуму часу» і його цілком можна розглядати як companion до барнсовской біографії композитора.

2 листопада оголосили лауреатів літературної премії «Ясна Поляна». У номінації «Іноземна література» переміг роман Орхана Памука «Мої дивні думки» — на даний момент, напевно, одна з найзначніших книг нобелівського лауреата з Туреччини.

Між літературою масової і тієї, яку зазвичай відносять до «гідної белетристиці», є свого роду невидима межа — чимало досвідчених читачів знати нічого не знають про книги, що виходять по-справжньому великими тиражами.

Ентоні Блант. Теорії мистецтва в Італії: 1450-1600. М.: Кучково поле, 2016 Олександр. Потворний Ренесанс: Секс, жорстокість, розпусту в століття краси.

Стівен Уітт. Як музика стала вільною. М.: Біле яблуко, 2016. Ми довіряємо найпотаємніші спогади зовнішніх джерел: пишемо щоденники, фотографуємо, створюємо колажі, знімаємо відео, записуємо розмови.