Рецензії

Між літературою масової і тієї, яку зазвичай відносять до «гідної белетристиці», є свого роду невидима межа — чимало досвідчених читачів знати нічого не знають про книги, що виходять по-справжньому великими тиражами.

Стівен Фредерік Старр. Втрачене Просвіта. Золотий вік Центральної Азії від арабського завоювання до часів Тамерлана. М.: Альпіна Паблішер, 2017. Свою книгу Стівен Старр, викладач Школи передових міжнародних досліджень при Університеті Джонса Хопкінса і президент Інституту з досліджень Центральної Азії та Кавказу, починає з любопытнейшего визнання.

Анна Козлова. F20. «Дружба народів», N10, 2016. F20 — код діагнозу «шизофренія». Порушення розумових процесів, розлад сприйняття і емоційних реакцій, галюцинації та марення, соціальна дисфункція — хвороба, яку не лікують.

Дмитро Ліпскеров. Про нього і про метеликів. М.: АСТ, Редакція Олени Шубіної, 2016. У Дмитра Ліпскерова вийшов перший роман за три роки, і для Ліпскерова це великий термін.

Олександра Петрова. Апендикс. М.: Нове літературне огляд, 2016. Олександра Петрова — літературознавець, який в числі іншого творчістю і долею загадкового російського письменника Леоніда Івановича Добичіна, без сліду зник у Ленінграді в 1936 році.

Юваль Ної Харарі. Sapiens. Коротка історія людства. М.: Синдбад, 2016 Антропологія — наука майбутнього. Вона зявилася в надрах британської військової розвідки, пережила неймовірний підйом в середині XX століття і до теперішнього моменту розлилася, як дельта Амазонки, на десятки дисциплін, причому на різних континентах науки під одним і тим же назвою найчастіше займаються абсолютно різними проблемами.

Володимир Сорокін. Манарага. М.: Corpus, 2017. Після «Дня опричника» та «Теллурии» новий роман Сорокіна мимоволі відкриваєш з тим же почуттям, що статтю політолога Соловя або анонімний телеграм-канал про кремлівські таємниці.

Остін Райт. Під покровом ночі. Переклад Дмитра Харитонова. М.: Corpus, 2016 З назвою книги все не слава богу. В оригіналі роман називається Tony and Susan — не саме помітне назва, прямо скажемо, але під ним, як Тоні і Сьюзен, він вийшов у видавництві Corpus у 2012 році.

Про забутих книгах прийнято говорити в режимі жалю: мовляв, sic transit. Насправді, забуття іншої книги може розповісти про навколишній світ не менше, ніж її популярність.

Брессон про Брессоне. Rosebud Publishing, М.: 2017. Робер Брессон. Нотатки про кінематограф. Rosebud Publishing, М.: 2017. Імя Робера Брессона мало що говорить молодим любителям авторського кінематографа.

Джо Сакко. Палестина. М.: Бумкнига, 2016. «Палестина» — плід двох кваліфікацій Сакко. Закінчив журналістський факультет, він влаштувався у вісімдесятих у видання Національної асоціації нотаріусів США, але знайшов журналістику «надзвичайно нудною» професією і цілком віддався своєму хобі — коміксів.

«Гіркий» продовжує серію матеріалів про мотиваційної та бізнес-літератури. Слідом за статтею про античних творах, здатних мотивувати вас до кращого життя, ми публікуємо відгук на «Sony.

Про забутих книгах прийнято говорити в режимі жалю: мовляв, sic transit. Насправді, забуття іншої книги може розповісти про навколишній світ не менше, ніж її популярність.

«Все не так, хлопці...». Володимир Висоцький у спогадах друзів і колег. М.: АСТ, 2017. В кінці 80-х книги такого роду виходили по дюжині на рік, прийдешній ювілей у січні 2018-го гарантує нові публікації, але на початку нинішнього року збірник спогадів про Висоцького виглядає беззаконної кометою, його поява не повязана ні з інформаційними приводами, ні з особливим читацьким інтересом.

Олександр Григоренко. Втратив сліпий дуду. М.: ArsisBooks, 2016. Олександр Григоренко винайшов новий північний епос. Його «тайгову» дилогію, «Мэбэт (історія людини тайги)» і «Ильгет.

150 років тому, влітку 1867 року, автор «Аліси в країні чудес» приїжджав в Росію — це була перша і єдина закордонна поїздка письменника. Всю дорогу Керролл вів щоденник.

Елена Ферранте. Моя геніальна подруга. М.: Синдбад, 2016. Переклад Ольги Ткаченко Про це зазвичай відразу не говорять, але я, мабуть, почну з того, що романи Елени Ферранте дуже, дуже легко читаються.

Чарльз Буковські. З блокнота у винних плямах. М.: Ексмо, 2016. У невелику книгу увійшли публікації за півстоліття, завдяки чому вона являє собою саму містку ретроспективу спадщини Буковскі.

Двічі на місяць «Гіркий» публікує огляд новинок сучасної російської літератури. У свіжому випуску — три романи за першу половину березня: поліфонічна фантасмагорія про долі Росії, історія бізнесмена, який збирається поїхати на Донбас, і ретродетектив про СРСР 1930-х років.

Петро Луцик, Олексій Саморядов. Зібрання творів. Оренбург: Оренбурзька книга, 2016. Петро Луцик і Олексій Саморядов — в 2016 році ці імена вже вимагають біографічної довідки; так от, Луцик і Саморядов — найбільш успішні та популярні сценаристи 90-х, автори текстів, за якими були зняті «Дюба-дюба», «Гонгофер», «Ліміта», «Савой» і «Діти чавунних богів», володарі «Ніки» і спецпризу «Кінотавра», нездійснене майбутнє російського кіно.