Рецензії

Про забутих книгах прийнято говорити в режимі жалю: мовляв, sic transit. Насправді, забуття іншої книги може розповісти про навколишній світ не менше, ніж її популярність.

2 листопада оголосили лауреатів літературної премії «Ясна Поляна». У номінації «Іноземна література» переміг роман Орхана Памука «Мої дивні думки» — на даний момент, напевно, одна з найзначніших книг нобелівського лауреата з Туреччини.

«Все не так, хлопці...». Володимир Висоцький у спогадах друзів і колег. М.: АСТ, 2017. В кінці 80-х книги такого роду виходили по дюжині на рік, прийдешній ювілей у січні 2018-го гарантує нові публікації, але на початку нинішнього року збірник спогадів про Висоцького виглядає беззаконної кометою, його поява не повязана ні з інформаційними приводами, ні з особливим читацьким інтересом.

У черговому випуску рубрики «Масова література, про яку насправді ніхто не знає» Анастасія Завозова, перекладачка романів Донни Тартт, розповідає про трехчастном романі Льва Гроссмана, схожому на «Гаррі Поттера» і «Хроніки Нарнії» і в той же час цілком самостійне.

Остін Райт. Під покровом ночі. Переклад Дмитра Харитонова. М.: Corpus, 2016 З назвою книги все не слава богу. В оригіналі роман називається Tony and Susan — не саме помітне назва, прямо скажемо, але під ним, як Тоні і Сьюзен, він вийшов у видавництві Corpus у 2012 році.

Стівен Фредерік Старр. Втрачене Просвіта. Золотий вік Центральної Азії від арабського завоювання до часів Тамерлана. М.: Альпіна Паблішер, 2017. Свою книгу Стівен Старр, викладач Школи передових міжнародних досліджень при Університеті Джонса Хопкінса і президент Інституту з досліджень Центральної Азії та Кавказу, починає з любопытнейшего визнання.

На прохання «Горького» Кирило Мартинов згадує радянську пригодницьку повість, якою зачитувався в дитинстві: підлітки в роки Великої Вітчизняної війни відправляються на пошуки золота для Червоної Армії і в ході небезпечного пригоди зустрічають зачаїлися в печерах троцькістів, німецьких розвідників і шпигунів-капіталістів.

Для того щоб книга назавжди залишилася в памяті і стала частиною життєвого досвіду, необовязково братися за щось класичне, свіже або популярний — цікаві і по-справжньому важливі речі досить часто залишаються в тіні.

Між літературою масової і тієї, яку зазвичай відносять до «гідної белетристиці», є свого роду невидима межа — чимало досвідчених читачів знати нічого не знають про книги, що виходять по-справжньому великими тиражами.

Між літературою масової і тієї, яку зазвичай відносять до «гідної белетристиці», є свого роду невидима межа — чимало досвідчених читачів знати нічого не знають про книги, що виходять по-справжньому великими тиражами.

Михайло Піотровський. Для музеїв немає табу. 50 статей за 10 років. СПб: Арка, 2016. Збірник статей директора Ермітажу Михайла Піотровського — читання не саме захоплююче, але точно корисне.

Юваль Ної Харарі. Sapiens. Коротка історія людства. М.: Синдбад, 2016 Антропологія — наука майбутнього. Вона зявилася в надрах британської військової розвідки, пережила неймовірний підйом в середині XX століття і до теперішнього моменту розлилася, як дельта Амазонки, на десятки дисциплін, причому на різних континентах науки під одним і тим же назвою найчастіше займаються абсолютно різними проблемами.

Для того щоб книга назавжди залишилася в памяті і стала частиною життєвого досвіду, необовязково братися за щось класичне, свіже або популярний — цікаві і по-справжньому важливі речі досить часто залишаються в тіні.

Юрій Коваль. Три повісті про Васю Куролесове. З коментарями Олега Лекманова, Романа Лейбова, Іллі Бернштейна. М.: Видавничий проект «А і Б», 2016. Випускаючи дитячу книгу з докладним історико-культурним коментарем, видавець або відразу виводить її за межі дитячого читання, або за замовчуванням ділить на дві відокремлені частини: власне текст, який будуть читати діти, і коментар до нього, який дістанеться батькам.

«Гіркий» продовжує серію матеріалів про мотиваційної та бізнес-літератури. Слідом за статтею про античних творах, здатних мотивувати вас до кращого життя, ми публікуємо відгук на «Sony.

Петро Луцик, Олексій Саморядов. Зібрання творів. Оренбург: Оренбурзька книга, 2016. Петро Луцик і Олексій Саморядов — в 2016 році ці імена вже вимагають біографічної довідки; так от, Луцик і Саморядов — найбільш успішні та популярні сценаристи 90-х, автори текстів, за якими були зняті «Дюба-дюба», «Гонгофер», «Ліміта», «Савой» і «Діти чавунних богів», володарі «Ніки» і спецпризу «Кінотавра», нездійснене майбутнє російського кіно.

Про забутих книгах прийнято говорити в режимі жалю: мовляв, sic transit. Насправді, забуття іншої книги може розповісти про навколишній світ не менше, ніж її популярність.

Двічі на місяць «Гіркий» публікує огляд новинок сучасної російської літератури. У свіжому випуску — три романи за першу половину березня: поліфонічна фантасмагорія про долі Росії, історія бізнесмена, який збирається поїхати на Донбас, і ретродетектив про СРСР 1930-х років.

Анна Козлова. F20. «Дружба народів», N10, 2016. F20 — код діагнозу «шизофренія». Порушення розумових процесів, розлад сприйняття і емоційних реакцій, галюцинації та марення, соціальна дисфункція — хвороба, яку не лікують.