MARUSIA

З 30 листопада по 4 грудня в ЦДХ проходить ярмарок інтелектуальної літератури Non/fiction, в рамках якої традиційно проводиться безліч презентацій, зустрічей з авторами та круглих столів.

У галереї «На Шаболовці» проходить виставка «Булгаков vs Маяковський» — захоплива розповідь про характери і творчій долі літераторів, збудований на матеріалі їх особистих речей.

Кирило Бабаєв — лінгвіст, сходознавець і творець Фонду фундаментальних лінгвістичних досліджень. У 2010 році він відкрив невідомий раніше африканський мову і описав його, а в 2015 році в співавторстві з Олександрою Архангельської випустив науково-популярну книжку «Що таке Африка?», яка потрапила в шорт-лист премії «Просвітитель».

Юваль Ної Харарі. Sapiens. Коротка історія людства. М.: Синдбад, 2016 Антропологія — наука майбутнього. Вона зявилася в надрах британської військової розвідки, пережила неймовірний підйом в середині XX століття і до теперішнього моменту розлилася, як дельта Амазонки, на десятки дисциплін, причому на різних континентах науки під одним і тим же назвою найчастіше займаються абсолютно різними проблемами.

У видавництві «Ексмо» вийшла книга етнографа і журналіста Дмитра Опаріна і фотографа Антона Акімова «Історії московських будинків, розказані їх жителями» — чудовий твір на стику відразу декількох жанрів: приватної історії, путівника по Москві та історико-соціального нарису: гуляти з допомогою книжки можна не тільки за старовинними підїздах або конструктивистскому будинку-комуні, але і долями людей.

Темою цього тижня на «Горькому» будуть чудеса, тому ми не могли не згадати про головне мага і чарівника XX століття (не рахуючи Амаяка Акопяна, звичайно): для рубрики «Інструкція з виживання» ми вибрали цитати з текстів великого і жахливого Алістера Кроулі.

Володимир Сорокін. Манарага. М.: Corpus, 2017. Після «Дня опричника» та «Теллурии» новий роман Сорокіна мимоволі відкриваєш з тим же почуттям, що статтю політолога Соловя або анонімний телеграм-канал про кремлівські таємниці.

27 січня — День зняття блокади Ленінграда. Блокада завершилася у цей день в 1944 році і тривала майже 900 днів. «Гіркий» вивчив щоденники, мемуари та інші матеріали і склав літературну хроніку блокадного Ленінграда.

Про загадкового письменника Віктора Гончарова практично нічого не відомо — він надсилав рукописи своїх творів видавництва поштою, а гонорари отримував перекладами.

Остін Райт. Під покровом ночі. Переклад Дмитра Харитонова. М.: Corpus, 2016 З назвою книги все не слава богу. В оригіналі роман називається Tony and Susan — не саме помітне назва, прямо скажемо, але під ним, як Тоні і Сьюзен, він вийшов у видавництві Corpus у 2012 році.

Ми раді будь-яким книгам — навіть тим, що зустрічаються в компютерних іграх. На прохання «Горького» Михайло Мальцев згадав пять книжкових магазинів, які можна заглянути з дробовиком або бластером.

«Гіркий» реконструює деталі розвідувальних операцій губернатора Оренбурга, в яких брав участь майбутній автор «Тлумачного словника живої великоросійської мови».

Судячи з новин, Слідчий комітет Росії переживає захоплення літературою: його голова Бастрикін в червні став членом Спілки письменників, а минулого тижня свою книгу, випущену видавництвом «Ексмо», презентував ще один співробітник відомства — керівник по взаємодії зі ЗМІ Володимир Маркін.

У видавництві «Новое литературное обозрение» вийшла книга історика, культуролога і антрополога Лева Клейна «Борошна науки» — збірник статей з газети «Троїцький варіант», свого роду академічні віньєтки на самі різні теми.

В новинах регулярно зявляються повідомлення про те, що черговий закордонний музей, бібліотека виклали в інтернет нові скарби зі своїх зібрань. Однак про те, де зараз, не встаючи з дивана, знайти оригінальні російські видання XVIII-XIX століть і рукописи письменників-класиків, знають далеко не всі.

Щотижня поет і критик Лев Оборін упереджено збирає все, на його погляд, цікаве, що було написано за минулий період про книги та літератури в мережі. Сьогодні — посилання за кінець березня.

Олександр Тимофеевский. Весна Середньовіччя. СПб: Сеанс, 2016. Олександр Тимофеевский, майстер бесіди, публіцист і редактор, раптом взяв і випустив книгу — перший, але не останній.

Антоніо Грамші провів в увязненні понад 10 років. За цей час було створено основний корпус його спадщини: «Тюремні зошити», а також близько 500 листів дружині Юлії Шухт, її сестрі Тетяні і дітям, які також неодноразово виходили окремими виданнями.

Про забутих книгах прийнято говорити в режимі жалю: мовляв, sic transit. Насправді, забуття іншої книги може розповісти про навколишній світ не менше, ніж її популярність.

Про користь читання сказані мільярди слів, написані мільйони сторінок. «Читати модно», «Читати треба», «Не будеш читати — виростеш бовдуром і нічого в житті не добєшся».