І. Формули міста

Який сьогодні день, така буде і осінь
Народна прикмета

Кожне місто має свої формули. Кожен його мешканець має власні формули. Вони можуть відрізнятись. Але мета – однакова. Мета – сьогоднішній день.

Місто диктує свої умови та вимоги. Формула пересування містом: [швидкість + темпадаптацію. Пояснюю. Набравши швидкості і тримаючи темп, помноживши на вміння адаптуватися до нових умов та вимог, можна досягти нового рівня. Це як у комп’ютерній грі. Треба пройти певну відстань, збираючи бонуси, і – «you are the winner»1, ти потрапляєш на «next level»2. Тепер спроектуємо ситуацію на місто: за день ти маєш потрапити в кілька різних місць + нікуди не запізнитись + розділяти,  але не проігнорувати особисте, соціальне та громадське життя + знайомитись з людьми + бути в курсі всіх подій. Виконавши правильно всі умовимоги [«умови+вимоги»], ти зможеш потрапити на іншу сходинку. Тобто ти зможеш опинитись на новому рівні свідомості (щось зрозумієш, станеш спритнішим і т.д.) та/або на новому щаблі кар’єрної драбини. Але частіше ми підіймаємося ескалатором в метро чи шопінг-молі (модернізованому магазині).

Місто перетворюється на випробування людських якостей, вийти переможцем з яких вдається не кожному. Особливо небезпечний момент наступної формули: [Ти+Вони=Ти-Вони]. Тобто або ти, або вони. Зухвалість та агресія, що є формою формули, перетворюють свято життя на сцени з найгірших бойовиків. Хепі-енд в житті замінюється хепі-мілом. Там хоч іграшка в подарунок.

Місто оновлюється щодня. Формула оновлення схожа на робочий стіл комп’ютера. Він заповнюється файлами та ярликами. Згодом дещо потрапляє в «кошик». Щось повертається, а щось ні. Це природний відбір робочого столу. Те ж саме відбувається у місті: хтось потрапляє в основний склад і не буде видалений з пам’яті, хтось опиниться в кошику, але згодом знову повернеться в центр десктопа3, хтось загубиться в кількості і різноманітті. Слід написати ще одну формулу, формулу десктопа: [головне красивий фон]. Без коментарів.
Місто сьогодення: [позавчора+вчора]+[тінь від завтра]. Місто дня не є тотожним місту ночі, там вже інші формули і інші результати. Місто багате на формули, воно створює їх задля підтримки свого статусу. Інакше б всі його полишили і жили щасливим життям деінде. Місто – легкий заробіток для одних і смерть для інших. Все залежить від тебе/оточуючих/долі/формули/освіти/харизми/вміння/енергії/таланту/грошей/ і т.п. Місто любить себе і відданих йому.

Місто дарує ілюзорне й реальне життя. Ілюзія щастя, достатку, популярності. Та водночас місто показує правду: все це штучне. Здобуваючи статуси, посади та звання, ми перетворюємось в симулякри себе – копії того, що не існує. Адже ми не такі, яким нас прагне бачити місто – система, над якою ми поступово втрачаємо контроль. Швидкість ніхто не змінить. Звільніть людяність.

Майбутнє чекає духовності та людяності.

ІІ. Імпульси міста

Цифра володіє містом. Сто міст утворюють велику державу, яка складається з громадян. Сьогодні немає героїв та мужів, а в кінотеатрі демонструють історію кохання собаки, що говорить, та робота з майбутнього. Їхні стосунки здаються милими, і ти занурюєшся в подробиці. Після перегляду фільму ти вже не будеш таким, як півтори години тому, усе змінила сцена поцілунку рóбота з собакою. Тобі після неї закортіло апельсинів.

На вулиці ти одягаєш навушники та слухаєш улюблений Стиль. Бо музики вже не існує, тільки Стиль. Виконавці втрачають імена та обличчя. Вони всі схожі один на одного і житимуть тільки однією піснею. Стиль тобі подобається, бо відволікає від міста і активує інстинкт. Ти несвідомо повертаєшся в ті часи, коли не існувало цифри. «Алло» – кажуть по телефону і передають імпульс на інший апарат через мережу дротів. Раніше імпульс давав людині стимул. Людині в печері? Люди – ні! На люди можна з’являтись тільки з мобільним телефоном після солярію. Навіть собака, яка говорить зрозумілою мовою, любить позасмагати. Гм… Зрозуміла мова? Це ж, мабуть, англійська, бо саме нею говорять інопланетяни та павуки, чаклуни і ельфи, чудернацькі створіння та ідоли. Звичайно, зрозумілою мовою, бо є субтитри. Субкультура титрів виникла нещодавно. А що недавнє, то таке модне. Дно мокре і брудне від стилю, люте через суп від субу. Зніміть фільм на цей диптих, де субтитрів ти взагалі не сприймеш.

У перервах між всім цим ти увімкнеш аудіокнигу з швидкого читання. Книга з швидкого читання в аудіо форматі тривалістю 17 хвилин та 25 секунд навчить тебе швидко читати. Чи ти певен цього? Якщо так, надішли смс з цифрою «23115» на короткий номер «161926», детальні правила надання послуг описані в українській абетці. А, бе, ве, ге, ґе і так далі. Саме з п’ятої літери починаєш помічати різницю між нами і ними. Почекай трохи… Будь уважнішим і не купуй чужий словник з кольоровою обкладинкою. Словник чужого міста, де рідні формули не спрацьовують. А ще краще, щоб і формул не було:

Осінь знову прийшла в місто. Незалежна країна пишається особистим внеском кожного. Після занять в університеті до кінотеатру на романтичний фільм поспішає пара закоханих. Увечері  зателефонує друг і скаже, що в місто приїжджає улюблений співак. Ти відкладеш книгу, яку зараз читаєш, і подивишся у вікно. Подумаєш про дивовижні тіні, які утворюються від пожовклого осіннього листя. Як закохані літніми днями дивляться на хмари і бачать там силуети своєї половинки, так і ти, закоханий у життя, побачиш у цей вечір свого друга та дівчину, першу вчительку, батьків… Ти побачиш щось особисте, щось таке, на що інший ніколи не зверне уваги… Тільки обов’язково подивись…

Сергій РУСАКОВ